Оххх!!! Таки завтра виїжджаю, а в голові суцільна каша, слова відмовляються складатись в речення, букви на клавіатурі не складаються у потрібні мені слова... моторошно, лячно, страшно і водночас неймовірне захоплення від того, що зовсім скоро я опинюсь далеко від сім"ї, друзів, рідної країни, проте посеред досі незнаної культури, серед нових людей у вирі нових вражень та емоцій.
Приблизно півроку тому я твердо вирішила для себе поїхати на стажування за допомогою міжнародної програми стажувань від молодіжної організації AIESEC. Коли поміж більше 90 країн, в яких діє дана програма, обрала саме Індію, половина моїх друзів сказали, що я дуже смілива, і це дуже круто, що я наважилась на таку поїздку, а інша половина впевнено стверджували, що я дурна))), і що там можна робити 2 місяці, посеред бідноти і бруду...Підтвердити чи спростувати одну із цих версій я зможу дуже скоро)
Реакція моїх батьків не дуже відрізнялась від другої версії, яку мені часто повторювали друзі:). Спершу вони були твердо переконані, що я просто жартую, потім були дещо шоковані, та знаючи мене, що коли я для себе уже щось вирішила, то переконувати мене в чомусь протележному дурна трата часу свого часу на довгі переконання вони не витрачали...проте підключили до цього процесу мою бабусю, сестру, їхніх співробітникі, та майже всіх кого могли:))))) Батьків я звісно ж розумію, і хоч самій лячно, заспокоюю їх, що все буде добре...найстрашніше в цьому лише те, що я сама на 100% в цьому не впевнена))))) Проте 90% гарантії все ж можу дати, адже дуже добре знайома з діяльністю AIESEC, і впевнена, що про мене там подабають, тай в місті де я буду, а саме Барода, на час мого перебування буде більше 30 стажерів з різних країн світу не може не вселяти довіри і, признаюсь чесно, цей факт мене дуже підкупив при виборі стажування, адже де багато молоді, там багато розваг))) ...та все ж...
Що я зараз знаю про Індію? Що корова це священня тварина, яка собі мирно гуляє по вулицях міста, що там дуже жарко і дуже гостра їда, а також, що нареченим на весілля пробивають ніс і розмальовують орнаментами руки й ноги...не багато, ну що ж, є ще до чого прагнути)))
Тож чекайте нових історій, якщо буде можливість тут писати і не справдиться прогноз-жарт моїх друзів, що в Індії я виходитиму в інтернет лише в храмах)))))
Приблизно півроку тому я твердо вирішила для себе поїхати на стажування за допомогою міжнародної програми стажувань від молодіжної організації AIESEC. Коли поміж більше 90 країн, в яких діє дана програма, обрала саме Індію, половина моїх друзів сказали, що я дуже смілива, і це дуже круто, що я наважилась на таку поїздку, а інша половина впевнено стверджували, що я дурна))), і що там можна робити 2 місяці, посеред бідноти і бруду...Підтвердити чи спростувати одну із цих версій я зможу дуже скоро)
Реакція моїх батьків не дуже відрізнялась від другої версії, яку мені часто повторювали друзі:). Спершу вони були твердо переконані, що я просто жартую, потім були дещо шоковані, та знаючи мене, що коли я для себе уже щось вирішила, то переконувати мене в чомусь протележному дурна трата часу свого часу на довгі переконання вони не витрачали...проте підключили до цього процесу мою бабусю, сестру, їхніх співробітникі, та майже всіх кого могли:))))) Батьків я звісно ж розумію, і хоч самій лячно, заспокоюю їх, що все буде добре...найстрашніше в цьому лише те, що я сама на 100% в цьому не впевнена))))) Проте 90% гарантії все ж можу дати, адже дуже добре знайома з діяльністю AIESEC, і впевнена, що про мене там подабають, тай в місті де я буду, а саме Барода, на час мого перебування буде більше 30 стажерів з різних країн світу не може не вселяти довіри і, признаюсь чесно, цей факт мене дуже підкупив при виборі стажування, адже де багато молоді, там багато розваг))) ...та все ж...
Що я зараз знаю про Індію? Що корова це священня тварина, яка собі мирно гуляє по вулицях міста, що там дуже жарко і дуже гостра їда, а також, що нареченим на весілля пробивають ніс і розмальовують орнаментами руки й ноги...не багато, ну що ж, є ще до чого прагнути)))
Тож чекайте нових історій, якщо буде можливість тут писати і не справдиться прогноз-жарт моїх друзів, що в Індії я виходитиму в інтернет лише в храмах)))))
До скорого))....
Комментариев нет:
Отправить комментарий